10 засобів невідкладної психологічної допомоги в умовах війни
Поради дорослим
- Визначаємося із власною картиною світу.
Час відповісти собі на екзистенційні запитання: «Хто я? Де я?», «У що я вірю? На що спираюся?», «Що я здатний зробити. А чого не зроблю ніколи?».
Чітке розуміння власних опор допоможе впоратися з гострими емоційними реакціями, знайти пояснення тому, що відбувається, побачити обрії та перспективи.
- Відкриваємо власні джерела енергетичних ресурсів.
Перебуваючи у спокійному стані, запишіть чи навіть намалюйте (аби добре запам’ятати) джерела, що надають вам сили, як-от природа, спорт. Спілкування, присадибна ділянка, хобі та ін. І в момент, коли вас раптом «накриють» емоції або поглине апатія («Немає сил, нічого не хочу»), ви зможете припасти до одного із цих джерел і наповнитись енергією.
- Залишаймося (або стаємо) фізично активними.
Важливо рухатися. Крім очевидної фізичної користі (поліпшення циркуляції крові, функцій дихальної, серцево-судинної, нервової та травної систем, зміцнення м’язів), отримуємо шанс підвищити рівень своєї життєздатності та емоційної стійкості.
Згадайте, як чудово в мирний час ваше роздратування сублімувалося у прибирання квартири. Використовуйте цей ефект.
ЗАСПОКІЙЛИВЕ ДИХАННЯ
Заспокійливе дихання
Спокійне (заспокійливе) дихання – це техніка, яка використовується дітьми (дорослими), які перебувають у стані стресу та тривоги, для уповільнення свого дихання й, відповідно, заспокоєння.
ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДМОВИТИ ДИТИНІ?
ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДМОВИТИ ДИТИНІ?
– Мамо, а можна мені піти погуляти?
– Не можна!
– А чому?
– Тому що я так сказала!
Пригадуєте цю картинку з вашого дитинства? А свої почуття можете пригадати? Здивування, образа, нерозуміння, роздратування, іноді навіть гнів і злість. А чому? По-перше, тому що ви не отримали пояснення. По-друге, тому що мама однозначно вибудувала статусну ієрархію: я – начальник, ти – підлеглий. Ти повинен робити так, як я сказала.
Такі батьківські відповіді як «роби без розмов!», «тому що треба», «тому що я краще знаю», «не можна і все» не тільки ранять дітей, вони демонструють неповагу до дитини і батьківське небажання стати на місце дитини.
Розглянемо приклади більш конструктивної взаємодії
Нашим дітям не потрібно, щоб їх виховували. Їм потрібно, щоб їх любили
Нашим дітям не потрібно, щоб їх виховували. Їм потрібно, щоб їх любили
Чи замислювалися ви над тим, чому наші діти не хочуть проводити з нами час?
Може, тому, що колись, коли вони були маленькими, ми не знаходили час на те, щоб просто побути з ними, відклавши всі свої справи?
І якщо ми ставимо на перше місце щоденні турботи замість потреб нашої дитини, то хіба маємо право потім вимагати, щоб діти приділяли час нам? Нарoдити дитину і забезпечити її – це не означає виховати. Дати їй необхідні матеріальні речі або повчати словами – це не означає виховати. Діти не мають потреби у вихованні. Вони потребують любові.
«КОЖНА ДИТИНА ПОВИННА БУТИ ЗАЦІЛОВАНА»
«КОЖНА ДИТИНА ПОВИННА БУТИ ЗАЦІЛОВАНА»
Малюк простягає руки до батьків, щоб проявити свою любов і відчути себе у безпеці. Він потребує батьківського тепла, любові і турботи. Кожен з нас по – різному реагує на потребу в обіймах. Зупиніться і подумайте, як це важливо для дитини. Ми часто посилаємось на свою зайнятись, а малюк не розуміє цього, він думає, що ми не любимо його.
Дитині необхідна мамина турбота і ласка, вона повинна бути впевнена, що її не покинуть, що вона Потрібна.