10 засобів невідкладної психологічної допомоги в умовах війни
Поради дорослим
- Визначаємося із власною картиною світу.
Час відповісти собі на екзистенційні запитання: «Хто я? Де я?», «У що я вірю? На що спираюся?», «Що я здатний зробити. А чого не зроблю ніколи?».
Чітке розуміння власних опор допоможе впоратися з гострими емоційними реакціями, знайти пояснення тому, що відбувається, побачити обрії та перспективи.
- Відкриваємо власні джерела енергетичних ресурсів.
Перебуваючи у спокійному стані, запишіть чи навіть намалюйте (аби добре запам’ятати) джерела, що надають вам сили, як-от природа, спорт. Спілкування, присадибна ділянка, хобі та ін. І в момент, коли вас раптом «накриють» емоції або поглине апатія («Немає сил, нічого не хочу»), ви зможете припасти до одного із цих джерел і наповнитись енергією.
- Залишаймося (або стаємо) фізично активними.
Важливо рухатися. Крім очевидної фізичної користі (поліпшення циркуляції крові, функцій дихальної, серцево-судинної, нервової та травної систем, зміцнення м’язів), отримуємо шанс підвищити рівень своєї життєздатності та емоційної стійкості.
Згадайте, як чудово в мирний час ваше роздратування сублімувалося у прибирання квартири. Використовуйте цей ефект.
- Надихаємося мистецтвом.
Ефективним засобом «перемкнутися», відпочити від тяжких думок. А також усвідомити власні поведінкові прояви та емоційні реакції є перегляд мульт- і кінофільмів, читання книжок, розглядання репродукцій картин, слухання інструментальної музики чи пісень.
Своєрідним енергетиком стала для багатьох українців композиція «Ой у лузі червона калина» у виконанні соліста групи «Бумбокс» Андрія Хливнюка та її численні модифікації. Сучасні вітчизняні художники, такі як Олег Шупляк, Юрій Камишний, Марта Пітчук та інші, теж миттєво реагують на події в країні, допомагаючи їх пережити. Мистецький світ слугує своєрідним амортизатором, що пом’якшує емоційні коливання і психологічні удари.
- Шукаємо опору в авторитетах.
Ідеї та ідеали – це те, що тримає нас на поверхні бурхливого океану життя. Кожна людина упродовж свого життя має задовольнити дві базові екзистенційні потреби: знайти відповідь на запитання «Хто я?» і «йти за ідеєю» – за автором певної концепції, групою, що її сповідує.
Це може бути Святе Письмо, або ідеї древніх і сучасних філософів, мудреців, письменників, психологів, або думки поважних експертів, радників, політиків, або…Значущих людей може бити кілька, але безперечно одне: їхні слова та погляди мають вписуватися у вашу картину світу.
- Робимо добрі справи.
Отримали ресурс від значущої для вас людини – передайте далі, станьте опорою для інших.
Добрі справи можуть бути різними: це і благодійна допомога, і волонтерство, і молитва за тих, хто перебуває на передовій, у зоні бойових дій або у скрутних умовах.
- Наповнюємось українським контентом.
Нині відбувається велика битва за сам факт існування України як держави, як нації. Свій внесок у Перемогу кожен з нас може зробити тим, що говоритиме українською, переглядатиме українські фільми, читатиме вітчизняних письменників, відкриватиме по-новому історію Батьківщини.
- Усвідомлюємо власні емоції.
Візьмімо за звичку спостерігати за проявами в собі різних емоцій. Добре спрацьовує прийом «Стоп» (відчувши, що рівень люті зашкалює, перемикайтеся, виходьте з «новинного простору») або «Таймінг» (скажіть собі: «Я поплачу до певної години, а потім устану і піду – працювати, гуляти, малювати тощо»). Звучить трохи ніби дикувато – люди ж бо не роботи! Але це не про механістичність чи бездушність. Це про здатність до саморегуляції, про почуття відповідальності, зрілість і вихід із дитячої позиції. Так, ми даємо собі право гніватися, лютувати, боятися, дратуватися. Але також пам’ятаємо про можливі наслідки цих емоцій, серед яких – трансформація в якість характеру (так-так, тотальна ненависть може, у разі «застрягання» в ній. Зрештою стати частиною нашої натури).
- Вітамінізуємося.
Настала весна, і наша психіка, як і весь організм, поребує вітамінів. Можна «споживати» їх у вигляді щоденних афірмацій, листів до себе тощо. З огляду на те, що нині доводиться переживати кураїнцям, пропонуємо такий «вітамінний комплекс»:
В (віра). Історія людства засвідчує: для того, хто вірить, немає нічого неможливого, завдяки вірі здобувають великі перемоги.
Н (надія). Не втрачаймо надії: Україні бути – квітучій, вільній і самобутній!
Р (радість). Шукаймо краплинки радості в житті: у першій ніжній квітці, у дитячій усмішці, у ковтку гарячої кави, у дружніх обіймах…
Ви також можете додати до цього «рецепту» дещо від себе: розписати інструкцію та спосіб застосування «вітамінів».
- Живемо тут і зараз.
Нікому не відомо, що на нас чекає і скільки це все триватиме. Тому маємо навчитися жити в поточному моменті. Не тужити за минулим, не боятися майбутнього (і не поринати у рожеві мрії також), а спробувати адекватно оцінити і прожити той досвід, який пропонує нам життя.
Залишити відповідь